Ло́ндон

Ло́ндон  — столиця Англії і Великої Британії, розташована на річці Темза; площа 1580 км²; населення 7 825 200 (2010), з передмістями понад 9 млн.

Середмістя Лондона є фінансовим і комерційним центром Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Великий Лондон з 1965 складається з 32 округів. Важливе джерело доходу — туризм. Найбільш відвідуваними місцями є: Лондонський Тауер, Собор Святого Павла, Букінгемський палац, Вестмінстерське абатство. Лондонський університет є найбільшим в країні. Фахові корпорації юристів Судові Інни існують з XIII століття. Лондон — центр англійської театральної діяльності з моменту будівництва першого театру Джеймсом Бербіджем в 1576.

Походження назви

Сучасна назва міста — Лондон — походить від давнішого римського «Лондініум» (лат. Londinium). Єдиної думки щодо походження цього слова немає, але вченими неодноразово висувалися гіпотези про етимологію назви. Ось чотири найпопулярніші припущення:

• Назва — латинського походження, і утворена від римського власного імені, яке означає «шалений»;
• Назва — латинського походження, і походить від слова Lond, що означає «Дике (тобто тут заросле лісом) місце»

• Назва — кельтського походження, і складається з двох слів: Llyn (озеро) і Dun (укріплення): у кельтський період місто називалося Llyndid;
• Назва походить від древньоєвропейського слова Plowonida, що означає «Річка, що вийшла з берегів».

Неофіційні назви Лондона

Англійці часто називають Лондон The Big Smoke. Цю назву можна перекласти як «Великий дим». Зрозуміло, що ця назва пов'язана із лондонським смогом. Інша неофіційна назва міста — The Great Wen. Цей вираз майже неможливо перекласти дослівно, через те що в українській мові немає еквіваленту слову Wen, що приблизно означає «Місто із занадто великим населенням». Щодо назв районів, то Сіті інколи називають «квадратною милею». У часи Британської Імперії Лондон часто неофіційно називали столицею світу, а у 1960-і місто отримало назву «Свінгуючий Лондон» — за квітучим життям моди і культури